Несподіваний сніг – як неждане кохання.
Просто в розпал весни – це вже, мабуть, востаннє.
Це вже, певно, зима добігає фіналу:
Щоб любов льодяна більше так не вмирала,
Щоб не тануло сонце, не тонули річки,
Щоб я не розбивалася на потічки-
Капіляри дрібні, й не текла навпаки,
Не шукала щоб ніжність чужої руки...
Несподіваним снігом крокувать навпростець –
Ніби шлях торувати між мерзлих сердець.
Капіляри вмерзають в кору крижану...
Як же я дочекаюсь на свою весну?
19.03.18
Несподiваний снiг
© Copyright: Наталка Змиивна, 2018
Свидетельство о публикации №118032200618
Свидетельство о публикации №118032200618
Рецензии