Памяти Лилианны Сашиной - Горобиною я догорю...

Стихи  19 мая 2008 16:10:16 http://h.ua/story/99375/


Автор: Лилианна Сашина   


Пломеніти вогнем горобини! (В перекладі Петра Корнійчука)


Пломеніти вогнем горобини!

(В перекладі Петра Корнійчука)

 

 

Пломеніти вогнем горобини!

Догоріти до сходу в віршах!

Щоб прозоро - сльозою перлини

Вимірялась поета душа.

 

Розливати кохання безмежне:

" Добрі люди! Напийтесь сповна!"

Кожну краплю нести обережно,

Бо від серця злітає вона.

 

Позичати у янголів крила -

Розбудити проміння зорі!

Дарувати надію, як силу,

Щоби правда зросла нагорі.

 

Мою щедрість усім незнайомцям

Синє небо відкриє в очах;

І засвітиться радістю сонце,

Розганяючи холод і страх.

 

Відступати? - занадто вже пізно:

Поцілунки сердечні життю!

Порахованих зір перевізник,

Горобиною я догорю...

 

 

*****

 

Отгореть бы рябиной красной!

 

 

Отгореть бы рябиной красной!

Отпылать бы в стихах закатом!

Отделить в суматохе праздной

От обманного блеска злато...

 

Расплескать бы свою безбрежность:

- Эй, народ! Подставляй бокалы!

Так, чтоб чья-то хмельная нежность

Чувством светлым назавтра стала!

 

И у ангелов спящих крылья

Одолжить до лучистой зорьки!

Чтоб надеждой сменить бессилье,

Выжечь правдою ложь... Горькою!

 

Раздарить незнакомым лицам

Необьятность шального неба,

Только в спину судьба мне злится,

Только шепчет мне кто-то: небыль!

 

Отступать? Так уже мне поздно:

Сердцем жизнь я целую страстно!

Сосчитать колдовские звёзды...

Отгореть бы рябиной красной...