Іди, поете, іди за сонцем, іди за світлом,
а хочеш, зранку лети у небо шаленим вітром,
іди, поете, відкрий таємне усьому світу,
даруй, поете, даруй щедроти зі словоцвіту!
Іди, поете, іди за сонцем в широке поле,
щоб твоє серце тепло відчуло, не охололо,
іди у гори, аж на вершину, над білі хмари,
де оселилися слів первинних прудкі отари.
Іди, поете, знайди, поете, оте, незриме,
що виринає, що випливає із серцевини,
пірнай у море, шукай у хвилях таємне Слово,
оте, що світу дарує вкотре тверду основу.
Що проникає, що подолає в душі пустелю,
що побудує від бурі злої надійну скелю,
іди, поете, іди за сонцем, іди за світлом,
а хочеш, зранку лети у небо шаленим вітром!
21.03.2018
За сонцем
© Copyright: Таисия Цыбульская, 2018
Свидетельство о публикации №118032106599
Свидетельство о публикации №118032106599
Рецензии