На хвилях баранці...
Я йду, немов прозорий,
шукаючи вночи розправлених вітрил...
І вигаданий світ, пустий та неозорий,
стуляється ледь-ледь у ангела між крил.
Нікому на Землі вже точно не сказати
про вирій без птахів, і ночі в ліхтарях,
у світлові яких ти знову будеш спати,
тамуючи любов у стомлених очах.
Шукаю там прикмет реальності «сьогодні»,
та бачу тільки зiр невиразні сліди,
що зранку доведуть людину до безодні,
й розчинять без питань в молекулах води...
Та берег вже чека на дотики квітневі,
де небо воскресять хмаринкам на сміхи,
і вицвілий Адам вірші напише Єві,
лишаючи для нас надії як гріхи...
Незаплановане повернення в Едем
© Copyright: Александр Ноцкий, 2018
Свидетельство о публикации №118032105937
Свидетельство о публикации №118032105937
Рецензии
