Человек
(Сонет)
Господь – живого на Землі творець,
що все на ній з води, любові й цвіту.
Та стільки б не гойдав дерева вітер,
тій радості настане все ж кінець.
Стихії, війни, що нехай їм грець,
не здатні пощадити, пожаліти.
Не радують красою довго й квіти.
Усяк з живучих – потенційний мрець.
Та вище диво все таки людина.
Вона з віками свій створила світ,
украй в правах обмеживши живіт,
надбавши рідну мову й Батьківщину.
І тягнуться з глибин віків родини.
І нація свій має заповіт.
–––––––––––––
© Анатолій Загравенко.
Свидетельство о публикации №118032103055