Я тебе зловила на кінчик олівця:
І очей проникливість, і скептичність вуст.
Було трошки лячно від початку й до кінця,
Ніби на папері цім білім підковзнусь,
Ніби, якщо схиблю, аркуш крижаний
Трісне і розколеться, й я там потону.
Але вільно рухався олівець тонкий,
Швидкоруч загострений, ніби на війну.
І я тебе зловила, так, що дивно аж самій:
Чисте плесо лоба, гострі списи вій,
Ніжні й вперті лінії гармонійних рис
Й погляд, що й мальований пронизує наскрізь...
18.02.18
Я тебе зловила
© Copyright: Наталка Змиивна, 2018
Свидетельство о публикации №118032000424
Свидетельство о публикации №118032000424
Рецензии