Ти знов прийшла... До Дня народження Лiни Костенко

                К 88-летию со Дня рождения великого Поэта...


Оригинал:


Ти знов прийшла, моя печальна музо,
Не  бійся, я не покладаю рук.
Пливе над світом осінь, як медуза,
І мокре листя падає на брук.
А ти прийшла в легесеньких сандаликах,
Твій плащик ледь прип,ятий на плечі.
О, як ти йшла в таку негоду, здалеку,
Така одна-однісінька вночі!
Ти де була, у Всесвіті чи в Спарті?
Яким вікам світилася вві млі?
І по якій несповідимій карті
Знаходиш ти поетів на землі?
Ти їм диктуєш долю, а не вірші.
Твоє чоло шляхетне і ясне.
Поети ж є і кращі, й щасливіші.
Спасибі, що ти вибрала мене.
©Ліна Костенко


Перевод с украинского Светланы Груздевой:

               
Ты  вновь пришла, печаль моя и муза.
Не бойся:  я не опускаю рук.
Плывёт над миром осень, как медуза,
И  влажный лист рассыпался вокруг.
А  ты  в сандаликах не по погоде,
Твой плащик бантом на плече торчит.
О, как ты шла!..да издали же, вроде,
Одна-то  одинёшенька в ночи!
Ты где была: то ль в Космосе, то ль в Спарте?
Каким векам сияла ты во мгле?
Как  без уведомления,  по карте,
Находишь ты поэтов на земле?
Диктуешь  им судьбу – не строчек ливни.
Чело  столь благородно в свете дня.
Поэты есть и лучше и счастливей.
Спасибо, что ты выбрала меня.


Фото из Инета
Коллаж мой
19.03.2018