Бiлi блискiтки

Білі блискітки на нижніх повіках. У неї мерехтіли білі блискітки. Їх було усього декілька,але вони притягували до себе мої очі. Пам’ятаю, як зараз – світло-світло зелені очі, довкола яких мерехтять блискітки. Я не знаю, чи це був ексклюзивний макіяж чи ефект тіней, що обсипались, але це притягувало у ній найбільше. Це неправда, що це притягувало у ній найбільше. Адже це смішно. Блискітка мерехтливих тіней – і людина. Хіба може бути якесь порівняння? Але це було настільки її. Її тендітна фігурка у медитативно-екстатичному русі. Її голе плече, що виглядало з горловини оверсайз-светру.  Її заплющені очі, коли вона уся віддавалась танцю. Віддавалась,наче коханому чоловіку. Ким вона була, з ким вона жила? Я нічого про неї не знаю. Пам’ятаю лише наші безмовні запитання та відповіді. Чи розуміли ми нашу кінестатичну розмову, чи лише уявляли, що розуміли? Ми довіряли одна одній наші тіла, і наші тіла були красномовніші за наші душі. Хоча тоді наші тіла були більше схожі на душі, ніж будь-які слова, якщо душа – це слова.