Спогади...
Падае слово до нiг,
Сiллю, в додачу, на рани ти
Сипеш iдкий свiй смiх.
Променем, сонячним променем,
Пiснею в серцi дзвенiв,
Що мнi з того, що менi
Ти на ддорогу лишив?..
Спогади, лише спогади,
Наче кукiль в житах...
Як вас сполоти, спогади,
Щоб не бринiли в думках,
Щоб не стогнали стогоном
В днiв моiх стиглiм житi...
Як вас сполоти, спогади,
Щоб i слiду не лишити.
Щиро помолюся Гоподу:
Дай менi сил - вiдпустити,
Щоб загубилося в прОсторi
Те, що зумiла простити.
Свидетельство о публикации №118031705831