З дерев обрiзують гiлки... Елена Каминская7

Перевод с украинского

     Оригинал
http://www.stihi.ru/2016/02/09/12727

З дерев обрiзують гiлки...

  Елена Каминская7

З дерев обрізують гілки,
Бо вже весна у сонці - гостя…
Чому ж так важко, і ні з ким
Не розмовляється… Як гостро

Я відчуваю самоту…
Сама собі розрада нині…
Згадаю (ні?) долоню ту,
Що тихо  гладила по спині?

Побачу очі, що завжди
Дивились лагідно та ніжно?
Пісок мете його сліди,
І заметіль, нажаль,  не сніжна…

Чи лютий годить так комусь?
Та де... Навколо порожнеча…
Сама собі візьму й всміхнусь,
Проблеми в торбу і на плечі!

Без допомоги, і нехай
Пісчаний вітер поцілунком
Лиш підбадьорює… В руках
Себе тримаю й далі суну…
(9.02.16)


   Перевод Инны Гавриловой.

Стригут деревья по весне,
Она у солнышка - не гостья...
Но от чего ж так тяжко мне?
Поговорить  хоть с кем бы...просто...

Как одинок в душе огонь...
Сама себе не рада... стыну.
Узнаю ль( нет? ) твою ладонь,
Что тихо гладила мне спину?

Глаза ль увижу,  что всегда
Смотрели ласково и нежно?
Песок метёт и нет следа:
Метель,  увы,  совсем бесснежна...

Февраль, за что ты мстишь,кому?
Весне  иль мне?...пустые речи...
Сама себя встряхну... возьму
В суму проблемы -  и на плечи!

И пусть беспомощна...Не суть!
Песчаный ветер поцелуем
Меня бодрит...ещё несу
Себя в руках своих...спасу  ли ?!.

17.03.2018г.

 Иллюстрация взята у автора оригинала.