Нам жити без кохання, це абсурд
Нам швидко буде тісно і самотньо
Сердечних і душевних кон'юнктур
Самому не отримати зворотньо
Самому чи самій не буде щастя
Це просто в апріорі неможливо
Нічого на одинці вам не вдасться
Задумайтесь... Насправді це важливо!
А в дзеркало дивитись на життя
Щоранку прокидаючись, це смішно
Яка любов? Які ж там почуття?
Це гордість і байдужість непоспішна
Всі ранки і всі ночі треба жити
Лягати й прокидатися із кимось
Сміятись, цілуватись, говорити
Інтимами займатися якимись
Не слухати думок тих іншорядних
Сміття - то все, що хтось про нас говорить
В плітках дурних, в тих хащах непролазних
Своє болото заздрість чужа творить
По вулицях, де з вами ми живемо
Назавжди протікатиме весна
Нам добре, бо ми в тій порі пливемо
В ній Він не сам, Вона в ній не сама
Нам жити пора
© Copyright: Мокренко Хром Олег, 2018
Свидетельство о публикации №118031704140
Свидетельство о публикации №118031704140
Рецензии