Онук и дидусь
Обрий полумям горыть,
Онук до дида из слезою:
Ой!дидусю тут болыть.
Подывывся онуку в очи,
Прыхылыв до бороды,
Дид сказав:вгамуйся хлопчэ,
Тришкы з дидом посыды.
Ты ж цыбаеш як лошадко
По кропывам и кущам.
Диду дужэ тэбэ жалко.
Дэ болыть,подую там.
Дид поцыбав бы с тобою,
Но здоровя вжэ нэма.
Звать жыття твое вэсною,
А в дидуся вжэ зыма.
Онук рыгочэ и стрыбае:
Ой,дидусю!ты пропав!
На двори зымы не мае
И вэсну ты тэж проспав.
Дид лукаво посмихнувся,
Поправыв вуса як козак
З зымою майбуть я розмынувся,
Колы онук цэ кажэ так!
Свидетельство о публикации №118031504846