Краплi на склi
Не журися, все колись мине.
Висохне земля, зів’януть квіти...
Білий птах востаннє промайне...
На стежках, що вели до світанку,
промінь Сонця викарбує крик
ледь живої долі-полонянки,
до якої з сутінками звик.
І в містах, що викохані цвітом,
дощ-пліткар хмаринки дожене...
...вітер ледь торкнувся цього світу!..
Не журися, все колись мине.
Свидетельство о публикации №118031407036