Жити - щоб любити... Диптих. Вiра Лахута

Оригінал:

 
вмийся, земле, талою водою
теплим щастям змий сумні сліди
і веселою дівочою ходою
проліски з-під снігу розбуди

зодягнись в ошатну синю вроду
дай птахам надію на політ
поцілуй знов заспану природу
хай буяє ніжний першоцвіт

***

спитай мене, чому тебе онімблюю
чого оспівую тебе в своїх піснях
твій образ вкотре пам'яттю вирізьблюю
щоб не згубити на пекучих розстанях

ці перехрестя - відстані - розлуки
оці шторми - вітри - дощі - сніги
не опустили в безнадії мої руки
лиш впертості додали і снаги

іще судомно я вслухаюсь в тишу
чекаю нічних кроків... а проте
я космосу душі твоєї не полишу
і знаю: не полишиш й ти мене
© В.Лахута



Перевод с украинского Светланы Груздевой:


                -1-


талою водой поля и сёла
освежи, земля, и смой следы
и походкой девичьей весёлой
пролески под снегом разбуди

нарядись в одежды под погоду,
птицам дай надежды на полёт
поцелуем пробуди природу,
буйствует пусть нежный первоцвет!..


                -2-

спроси меня, за что так обнимаю я
и что в тебе готова воспевать
твой образ вырезаю снова в памяти,
чтоб в расстояниях не потерять…

…………

те перекрестки  жгучие, разлуки
и все шторма, и дождь, что моросил,
не опускали в безнадёге руки –
упрямства добавляли  мне и сил…

я тьму округи судорожно плавлю,
ночных шагов всё жду и жду в тиши…
души твоей я космос не ославлю,
как не предашь и ты моей души…