Серед похмурого, засніженого міста
Побачив я тебе і все забув.
І не помітив, як скорочується відстань
Між нами. І я, немов, заснув.
У сні тім бачилось мені твоє обличчя,
У погляді лише тепло та спокій.
А ти підходиш все до мене ближче,
І я тону в твоїх очах таких глибоких…
Прокинувсь я та зрозумів - то був не сон.
Переді мною ти стоїш така вродлива.
Відчув одразу, що потрапив у полон,
І втеча з нього просто неможлива.
Перетворився під ногами сніг в багнюку,
Проте я квітну, навесні немов фіалка.
З-під парасольки простягнула мені руку,
І я почув найкраще в світі: “Я Наталка!”
Серед похмурого, засн женого м ста
© Copyright: Андрей Криворучко, 2018
Свидетельство о публикации №118031309278
Свидетельство о публикации №118031309278
Рецензии