Стежки, доріжки дорогого краю,
Тут долі ткалось нескінченне полотно.
Хоч рідко там тепер уже буваю,
Душею туди лину все одно.
Дитинство босоноге пробігало
По всіх стежкам, в селі і за селом.
І барви квітів лісових так чарували,
Тільки весна махнула лиш крилом.
Води стекло відтоді вже багато,
Доріг чимало довелось пройти.
Не забувається лиш батьківська та хата,
В серці залишиться моєму назавжди.
Пам ять дитинства
© Copyright: Нина Лукьяненко, 2018
Свидетельство о публикации №118031310949
Свидетельство о публикации №118031310949
Рецензии