Надихнув цей чудовий вірш:
http://www.stihi.ru/2016/10/04/10438
Пробігають роки без зупинки,
Я за ними як міг поспішав,
Не встигав і вмовляв, хоч хвилинку...
Подих смерті ж бо чує душа.
Перед Словом Христа зупинився,
І подумав для чого літа,
Принесли що в життєві обійстя,
І яка у їх плину мета?
І побачив, як в Бога зневіра?
Крає сповнені смутку серця,
Опинились що в пазурах звіра,
І у пеклі займають місця.
В метушні, промайнуть коло щастя,
/"Не помітять у вирі суєт"/,
І пітьми все міцніше лещата,
І безодні в очах силует...
Пробігають роки без зупинки,
Схаменись, Бог дає тобі час,
Озирнись навкруги, хоч хвилинку,
Доки промінь спасіння не згас....
Рецензiя 20
© Copyright: Ярик Лобань, 2018
Свидетельство о публикации №118031206704
Свидетельство о публикации №118031206704
Рецензии