Яка тут життєдайна сила!
Яка нев’януча краса!
Навіки серце полонила
Природи велич і яса.
Тут все близьке і серцю миле.
І кожен кущик, і ручай.
Верба тут коси розпустила,
А річка – дивний водограй.
Пливуть хмаринки задивлятись
В сріблясте дзеркало води.
Мені співають біля хати
Пташки пісень на всі лади.
І линуть весняні, погожі
Мої замріяні літа.
І я, немов з Весною схожа,
Така щаслива й молода.
Весна єство омолодила.
Душа моя пісень співа.
Весна мені дарує крила,
І муза знову ожива.
Яка тут життедайна сила!
© Copyright: Вера Бондаренко-Михайлова, 2018
Свидетельство о публикации №118031210979
Свидетельство о публикации №118031210979
Рецензии
Ещё раз убедился - широка твоя жанровая палитра.
Очень понравилось! Спасибо, Вера!
Ладомир Михайлов 19.10.2018 09:40 • Заявить о нарушении
Очень понравилось! Спасибо, Вера!
Ладомир Михайлов 19.10.2018 09:40 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
