Не чекай. Не шукай ті сліди що від мене,
Упаду горілиць у високу траву,
Щоб забути скоріш твої очі зелені
У очах голубих краще я потону.
Заметіль замете наші спогади з часом,
Не гукай, не іди через тишу років,
Не дивися у очі винахідливо-ласо,
Ти ж колись не мене поцілунками грів.
Ради чого троянди запашні і тривожні
Білі-білі як сніг у тремтливих руках?
Невже очі твої на любов не порожні?
Я ж то думала все розлетілося в прах.
Камінь з серця упав, сяє усміхом небо,
У трояндах п’янких розгублю сивину…
Я дивлюся безжурно, коханий, на тебе
І вже знаю, що любиш мене лиш одну.
31.08.2011
Троянди кохання
© Copyright: Татьяна Конюшенко, 2018
Свидетельство о публикации №118031210400
Свидетельство о публикации №118031210400
Рецензии
Как красиво! И богато нежными, искренними образами любви образами!
Александр Гетманов 05.11.2023 23:57 • Заявить о нарушении
Александр Гетманов 05.11.2023 23:57 • Заявить о нарушении