Чотири роки війна триває,
Батьки ховають своїх дітей!
Слов"янська нація вимирає.
Чи можна звикнути до смертей?!
Дощі криваві чотири роки
Падуть на землю снарядами.
Від них воро'нки в душах - глибоки.
Біль не заїш шоколадами!
Чотири роки - плачі та стогін,
Чотири роки народ - в ляку'.
А можновладні кати', мов "боги",
Творя'ть історію вікову.
Між нас нена'висть отруйну сіють,
Братів примушують воювать.
Про Україну "звільнену" мріють,
Щоб закордонцям її продать.
Країна - в пеклі чотири роки,
Чума бандерівська процвіта,
Реве Шевченків "Дніпро широкий".
На кон поставлена Русь Свята!
Чотири роки, як Вітчизняна,
Йде громодянська, (чужа!), війна.
Нас на жертовник, немов бара'на,
Веде до знищення сатана.
Та не здається козак без бою,
Він ще покаже чия візьме'.
За Батьківщину, за віру сво'ю
Ми ще побо'римося...Бігме'!
21/02/18/
чотири роки на укр. яз
© Copyright: Любонька, 2018
Свидетельство о публикации №118031006853
Свидетельство о публикации №118031006853
Рецензии