Пегматитові письмена схожі на мій вигадливий почерк,
На малюнки містичного графіка, на кавові візерунки на порцеляні:
Ось сумний лев, що скрушно хитає кудлатою головою;
Ось лис гостровухий дивиться кудись за моє плече...
Тепло, тепліше, гаряче!
Дайте вгадати, про що він говорить зі мною:
Шмат писемного граніту – ніби лист останній,
Ніби на клаптику паперу нашкрябаний вірш в кілька строчок.
Що там написано, що намальовано, що? Кварцем по шпату, передвічним чорнилом.
Що за думка застигла в цій магмі клинописній? Що я хотіла
Тут віднайти? Літери – ніби вітрила,
Ніби хмаринки, ніби пір’їнки, ніби...
...Струмені дощу... Промені янгольського німбу...
03.03.18
Пегматитовi письмена
© Copyright: Наталка Змиивна, 2018
Свидетельство о публикации №118031000578
Свидетельство о публикации №118031000578
Рецензии