Розлюбити б тебе...

Розлюбити б тебе...
І на місце все стало б, напевне...
Знову лютий мете,
Замете всі сліди неодмінно...

Почуття щоб, як лід,
Остудити б сердечнії муки,
Посміхнутися вслід,
Щоб світлішою стала розлука...

Як же це нелегкО,
Все змішати з холодним світанком,
Відпустити його
Й не зітхати від тУги до ранку...

Ця любов, як табу -
Та пізнали ми щастя і ласку,
Більше я не прийду...
Розумієш?.. закінчилась казка...

До останніх штрихів
Твої руки та губи згадаю,
Та на крихтах надій
Звуки ніжності всі затихають...

Світять дальні зірки,
Ти вогнем непогасним палаєш...
Ти спалив всі мости
Та в душі залишився, коханий...


Разлюбить бы тебя

Солнечная Бора
http://www.stihi.ru/avtor/mamik1202

Разлюбить бы тебя...
Всё на место бы встало, наверно,
И метель февраля
Замела бы следы непременно.

Чтоб сковал чувства лёд,
И остыла сердечная мука,
И с улыбкой вперёд,
Чтобы светлою стала разлука.

Кто сказал, что легко
Превратить всё в промозглую стужу,
И вздохнуть глубоко,
И признаться, что ты мне не нужен?

Той запретной любви
Мы вкусили блаженные ласки.
Вновь меня не зови...
Понимаешь, закончилась сказка.

До последней черты
Вспоминать буду губы и руки.
На осколках мечты
Затихают мелодии звуки.

Светом дальней звезды
И огнём ты живёшь негасимым,
Но, сжигая мосты,
Ты остался во мне, мой любимый.