I нескiнченна довга нiч... Игорь Жулянский

Оригінал:


Кого чекаєш ти біля віконця?..
Невтішна доле… втомлена, сумна…
Вже скоро вечір заховає сонце,
І знову ти залишишся одна…
Вечірній смуток не зігріє твої руки…
Здається, що чекаєш все життя…
На жаль немає ліків від розлуки…
Як і нема в минуле вороття…
Терпка самотність з присмаком отрути,
Лиш тільки ти і тиша навкруги…
Згадає пам’ять те, що не забути…
Й віддасть сповна минулого борги…
Думками ти у мріях десь далеко…
Зазвичай щастя – швидкоплинна річ…
На самоті лишатися нелегко,
Коли попереду ще довга… нескінченна ніч…
© Ігор Жулянський


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


Кого ты поджидаешь у оконца?..
Свою судьбу?.. утомлена…грустна…
И скоро вечер снова спрячет солнце,
И снова ты останешься одна…
Грусть предвечерья не согреет руки…
Покажется, что ждёшь и ждёшь сто лет.
Но жаль, что нет лекарства от разлуки,
Как в прошлое возврата больше нет…
Жжёт одинокость…привкус ядовитый,
Лишь только ты и тишины шаги...
Припомнит память, что не позабыто,
Сполна отдаст все прошлого долги…
Ты мыслями в мечтах навек отсюда…
И счастье удержать порой невмочь…
Одной остаться – для души  остуда,
Когда всё длится… не кончаясь, ночь…