Колисаю твою долоню, наче мати – малу дитину,
до самого гортаю серця, і не хочеться відпускать.
Ти уже засинаєш майже – чую теплий твій подих в спину,
я не просто твою долоню – я тебе хочу колисать.
Ну, то й що, що уже дорослий і що стримуватись умієш,
що смієшся, коли муркочу ніжно тиху мою любов.
Головне, що цілуєш мовчки мої мокрі од щастя вії.
Головне, що твою долоню лиш моя зігріває кров.
Поцілую твою долоню – і забуду про долю злую,
хоч і хочу життя минуле слізьми тихими окропить...
Ось долоня твоя... Зігрію... Заколишу... І зацілую.
І не вирвешся вже ніколи. І не думай. Заснув – і спи...
Колисаю твою долоню, наче мати - малу дитину
© Copyright: Миклош Форма, 2018
Свидетельство о публикации №118030712121
Свидетельство о публикации №118030712121
Рецензии