Зима до грудня запізнилась
На місяць майже,
І в весну
Наметами товстИми вкрилась,
Щоб відібрати не одну
Так необачно, недбайливо
Ту, грудню віддану, струну.
І в березні розвеселилась,
Неначе гурія в раю,
На вітах перлами іскрИлась,
Згадавши молодість свою -
Оту грудневу чародійку.
І затремтіла, мов злодІйка,
В чеканні чуткому тепла,
Що у сусідки замела.
В снігу ховалась між кущами,
Все сЕрдилась
(Якої мами?)
Кидалась пір.ям з рукавів,
Мела намети понад рів.
Всіх виганяла на дорогу,
Мовляв, тут стЕжки не знайти,
І попри всі перестороги,
Народ по трасах мусив йти.
Тепер бреде, чуднА, до лісу,
Кружля, мов віхола, в полях,
Терпляче стежку важко місить
Кидає льОдами на шлях.
Зима до грудня запiзнилась
© Copyright: Валентина Козаченко, 2018
Свидетельство о публикации №118030611094
Свидетельство о публикации №118030611094
Рецензии
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.