Лiна Костенко. 8. Сосновый лес перебирает струны

...............Ліна Костенко.
.............."Сосновий ліс перебирає струни..."

               Сосновий  ліс  перебирає  струни.
               Рокоче  тиша  на  глухих  басах.
               Бринять  берези.  І  блукають  луни,
               людьми  забуті  звечора  в  лісах.

               Це  -  сивий  лірник.  Він  багато  знає.
               Його  послухать  сходяться  віки.
               Усе  іде,  але  не  все  минає
               над  берегами  вічної  ріки.

               Світає  світ  в  терновому  галуззі.
               Кладуть  вітри  смичок  на  тятиву.
               Десь  голос  мій  шукає  моїх  друзів,
               і  хтось  чужий  кричить  мені:  ау!

               І  знову  тиша.  Лиш  блукають  луни,
               Крізь  день,  крізь  мить,  крізь  душу,  крізь  віки.
               Сосновий  ліс  перебирає  струни
               над  берегами  вічної  ріки...

*

Сосновый лес перебирает струны,
И тишь рокочет на глухих басах.
Звенят берёзы. И блуждают луны,
Людьми забыты с вечера в лесах.

То старый лирник. Он немало знает.
Его послушать сходятся века.
Проходит всё, но снова возвращает
Всё к берегам извечная река.

Рассвет светлеет вдоль терновых хащей,
Да ветер гнёт смычок на тетиву.
Друзей мой голос ищет настоящих,
Но лишь чужое слышится: Ау!

И тишина. И только бродят луны,
Сквозь день, сквозь миг, сквозь душу, сквозь века.
Сосновый лес перебирает струны
У берегов, где вечная река.