Доля всяко розпорядилась
І дороги різні у всіх…
Але ж завжди вертатись будем
На свій батьківський поріг.
Там тепло і сердечна увага,
Радість, поміч, Любові од вік
Той постійно відчуваємо,
Мов не було тих пройдених літ.
На душі, якось так посвітліє,
Прийде затишок в серце твоїм.
І батьки, ніби знов молодіють,
Як повернеш у отчий той дім…
Знову сядемо і пригадаєм,
Що було і здійснитись могло б.
Але вдячні за те все, що маєм
Їм повік , та і долі завжди.
Тож і де не були б у світі,
На якій стороні Землі,
Повертатись завжди будем раді
В наші милі і рідні краї.
Отчий дiм
© Copyright: Юра Прокопенко, 2018
Свидетельство о публикации №118030412927
Свидетельство о публикации №118030412927
Рецензии