Ходитимемо скрізь: де не були
і де пройшли хоч раз, хай випадково,
ти, як завжди, зомлієш від любові
і нанівець зведеш всесвітню злість,
всесвітню заздрість нанівець зведеш,
хоч всі зустрічні заздритимуть тихо,
а ти любов'ю відженеш це лихо,
бо заздрість – мара, а любов – без меж.
Отак – без меж, без краю і за край,
пройдемо між деревами старими...
На стежці вічній, наче вічна рима,
лиш скажеш: «Рук з плечей не забирай...»
Ходитимемо скрiзь, де не були
© Copyright: Миклош Форма, 2018
Свидетельство о публикации №118030411447
Свидетельство о публикации №118030411447
Рецензии
"всесвітню заздрість нанівець зведеш,
хоч всі зустрічні заздритимуть тихо,"
=========================================
Стоите словно близнецы,
О зонтик опершись небрежно,
А небо смотрит сверху нежно
И шепчет: - «Ну и хитрецы»!
Нина Самогова 12.03.2018 12:47 • Заявить о нарушении
хоч всі зустрічні заздритимуть тихо,"
=========================================
Стоите словно близнецы,
О зонтик опершись небрежно,
А небо смотрит сверху нежно
И шепчет: - «Ну и хитрецы»!
Нина Самогова 12.03.2018 12:47 • Заявить о нарушении