Інколи ми запинаємось.
Забуваємо зателефонувати.
Дзвінок такий важливий.
З ним, ти ніби багатий.
Багатий на диво, щастя.
На слова з рідних вуст, що далеко.
Багатий на сон не поганий.
Дещо навіть шалений.
Далеко, в одній кімнаті.
Очі в очі, далеко також.
Якщо, навіть коханий.
Ти може себе не бачиш.
Я в зорі блукала, в небо.
Мене не шукають інші.
Дзвінок телефону далеко.
Я скажу можливо пізніше.
Хто зна, де диво шукати.
В тобі, в собі, чи в лелеки.
В сугорбі, котрий до мороку.
В морозу, котрий до крику.
Тиша мені у печінках.
Засіла з посмішкою вітру.
Вона знає де я співала.
Там більше не буде простіше.
Без рубрики
© Copyright: Марина Юневич, 2018
Свидетельство о публикации №118030211722
Свидетельство о публикации №118030211722
Рецензии