Лина Костенко. Еще днем лето, а под вечер - осень
И в склепе ночи проводы тепла.
А утром выйдут яблони, как лоси,
и вьются рассохатые рога.
Попейте воду, пока она приятна.
Ах, лоси, лоси, пожумкайте траву.
Так мысли печалью прополосканы,
что, как и сад, под ливнем, я живу.
Ой, я живу, вполголоса, вполсилы.
Откладываю счастье - ждать нет сил.
Сколько цветов с меня уж обтрусили...
А сколько яблок с меня продать смогли!..
Оригинал:
Вдень ще літо, а надвечір - осінь.
В склепі ночі провод тепла.
Вийдуть в ранок яблуні, як лосі,
розсохаті роги дибала.
Пийте воду, поки ще ласкава.
Лосі, лосі, жумрайте траву.
Так думки печаль прополоскала,
що, як сад під зливою, живу.
Ой, живу, впівголосу, впівсили.
Відкладаю щастя - на коли?
Скільки цвіту з мене обтрусили ...
Скільки яблук з мене продали! ..
Свидетельство о публикации №118022700453