Скучити
За мінливим танком виразів тонкого стрімкого чистого плеса.
Стримати
Порух назустріч, коли з несподіванки затинається серце.
Втратити
Спокій, але, натомість, ожити, виповзти з лялечки,
І роззирнунись: „Де це
Я?” І пригадати те, що знайдено змалечку:
Скельця – гострі, мов леза...
Пестити.
Краяти.
Міряти.
Серцем до серця – все, про що можу мріяти.
Тінню до тіні, сяйвом до сяйва – ось що
Буде моя водночас і спокута, і проща.
Заклякла, зачинена, схована, втрачена, скута –
Знову є.
Досить було розітнути
Кокона, панцир, прихисток мій в’язничний,
Екзоскелетний, той, що зробив мене річчю
В собі.
Заблукалу у власній особі.
Годі. Достатньо. Пробі!
Скучити –
Греблі повінню розірвати.
Стримати –
Те, що не можна спіймати.
Втратити –
Значить, вийти за ґрати.
Пестити, краяти, мріяти – існувати!
22.02.18
Скучити
© Copyright: Наталка Змиивна, 2018
Свидетельство о публикации №118022711087
Свидетельство о публикации №118022711087
Рецензии