Потемніло в очах,закрутило у скронях.
Яркий подив людей до нестями важкий.
І лишень слід тепла на жіночих долонях.
І подяки...в очах. Що мій син є живий.
Думка тане чомусь. Сіли біль і печалі.
Сивиною в волоссі у жіночій косі.
І сльоза за сльозою у очах що надалі...
На світанку на трави падуть при росі.
Як відкриєш ти серце для правди страшної.
То нехай в нім негайно лине щастя краса.
І нехай з того часу,будеш жити в спокої.
Видаляючи біль,зникне капля,-роса.
(Понкратова.О.В.)
Думка тане чомусь
© Copyright: Лена Грама, 2018
Свидетельство о публикации №118022609588
Свидетельство о публикации №118022609588
Рецензии