Тож давай, розривай мене, розпиляй
Над водою, по вітру, по зелених травах.
Я - як те щойно вироджене теля,
Все шукаю дорогу. Випиваю отраву.
Ну то що ти притих, заховався в пітьмі?
То чого ти мовчиш? Я втомилась від бою.
Я тобі віддаюсь, та в чеканні німім,
Тихо-мирно складаю до ніг твоїх зброю.
Неозбройна, оголена та прибита
На чотири гвіздки та до твого хреста.
Я гріхи твої всі віднесу на край світу,
Щоб дорога твоя була легка й проста.
Тож давай, розривай мене... І зшивай
Все по клаптиках нитками своїх жил.
То і буде для мене мій власний рай,
Що ти візьмеш від мене хоч частку сил.
25.02.2018
Розривай мене, розпиляй
© Copyright: Анеля Венечкина, 2018
Свидетельство о публикации №118022600608
Свидетельство о публикации №118022600608
Рецензии