Щось потрiбне

Щось впало...
Чи листя...
Чи зорі...
Чи настрій...
Мої вузлуваті потроху тремтять...
Зібрав сьогодення у вишитій тайстрі...
Роздав перехожим свої сорок п`ять...
Щось змерзло...
Чи вікна...
Чи небо...
Чи люди...
Весна не спішить доторкнутись чола...
Напевно, мене в підземеллі не буде...
Я маю чотири небесних крила...
Щось стало...
Чи серце...
Чи сонце...
Чи крига...
За білими вікнами щезну, мов дим...
І знову всміхається світ, що оклигав...
Хоч знову оклигав занадто пустим...
Щось вийде...
Чи крапля...
Чи клопіт...
Чи рима...
Нескорені, ми намалюємо жаль...
Він точно нас бачив спочатку такими...
Ми точно знаходимо в душах Грааль...
Щось вщухло...
Чи нерви...
Чи пісня...
Чи вітер...
В зігрітих долонях хтось знову воскрес...
І знову не знає, куди це подіти...
І що тут поробиш: ноблес є ноблес...
Щось вмерло...
Чи рухи...
Чи примхи...
Чи мрії...
До крапки залишилось місце для ком...
Життя - це для тих, хто не здався надіі...
Кохання - це світ, подарований двом...
Щось ніжне...
Чи шепіт...
Чи ранок...
Чи дотик...
Розкриті обійми врятують цю ніч...
І всесвіт не знатиме більше скорботи...
І спокій чекатиме нас потойбіч...