Думи

Гріх великий, пане-брате, галасу здіймати,
Чужу правду на майдані гуртом ґвалтувати.
Чужа правда – чужа жінка – не мила, не люба.
Стережися, пане-брате, бо візьмуть за чуба.

Нащо тобі, пане-брате, лозунги брехати,
Вороги твої не в хаті, а навколо хати.
Сунуть хмари-громовиці з заходу і сходу.
Чи проллється кров-водиця за твою свободу?

Схаменися, пане-брате, кров ще не пролита.
Нащо тобі, пане-брате, лють несамовита?
Нащо тобі така правда? Нащо тобі лихо?
Запалала на майдані твої хати стріха.

Запалала, зайнялася, та й пішла гуляти
Вогняна твоя «чи-правда?» від хати до хати.
Чи ви, браття, подуріли від хмільної браги?
Чи ви, браття, захотіли лютої зневаги?

Не займайте, браття, правди, бо вона згоріла,
Серед галасу майдану тяжко захворіла,
До землі вона схилилась та й знепритомніла,
І підняти свої крила їй уже несила.

Роздивiтеся під ноги – може не загине!
Розірвали на шматочки рідну Україну.
То чи варта ота правда смертного завзяття,
Що здіймається з майдану? Схаменіться, браття!
            
писано року 2004-го