Ні, ми не з іншої планети,
Ти сперечатись підожди,
І не лови мене в тенети -
Ми мабуть вийшли із води.
Яка б то не була людина,
А чи стара, чи молода,
Та їй потрібна кожну днину
Ось ця, цілющая вода.
Чи десь до річки на природу,
Ти їдеш сам, а чи сім'я,
Та навіть не пізнавши броду
Всі лізуть в воду навмання.
Так, кажеш, з іншої планети,
Бо лізем вперто на зірки?
Та бач, згорають як комети
Наші ракети-літаки.
Бо там у них - свої закони,
Своє життя, свій розум, дім,
Вони нам ставлять перепони,
Ми, мабуть, не потрібні їм.
Та кожну мить, кожну хвилину,
В нас до води така любов...
Бо із води сама людина,
Вона її життя і кров!
23.02.2018р. 10:08.
Звiдкiля ми?
© Copyright: Василий Дубина, 2018
Свидетельство о публикации №118022304159
Свидетельство о публикации №118022304159
Рецензии
своё життья и свой разум к сожалению не каждый имеет.....
Нина Калошина 28.02.2018 03:02 • Заявить о нарушении
Нина Калошина 28.02.2018 03:02 • Заявить о нарушении