А вже весна

Весна заіскрилась: блищать ручаї
і щебет пташок чути любо мені.
Так гарно навколо – цвіте верболіз.
Веснянку ставочку лебедик приніс
де в плавнях зітхає старий очерет,
бо вибрався ледве із сонних тенет.
Він радий! Проб’ється до сонця сім’я!
Він житиме тим,що онучок-маля
радіє весні, він щасливий такий –
у ньому буяє розбурханість мрій.
Усе гомонить про веселі дива.
Народиться знову травичка нова.
У променях сонця брунькатий стоїть
садок під горою, він теж гомонить,
що безліч пташок скоро знов налетить,
усім заспівають так гучно вони,
бо вже відлетіли зимовії сни.
У полі робота бурхлива кипить,
усі прокидаються з сонечком вмить.
Радіють весні і старі, і малі,
і навіть пеньок проскрипів про пісні.
І ніколи, ніколи, ніколи всім
в буянні, в кипінні, в бурлінні оцім!

Перевод с украинского Светланы Груздевой:
http://www.stihi.ru/2018/03/17/10487


Весна заискрилась и с блеском – ручьи,
и щебетом птицы: «тью-и!..чьи вы,чьи…»
Так любо вокруг, и зацвёл верболоз,
весняночку в пруд лебедёнок принёс,
где в плавнях вздыхает камыш напролёт.
Он выбрался еле из сонных тенёт –
и рад: доберётся к светилу семья!
Он жить станет тем, что внучонок-маля*
весне тоже рад и счастливый такой –
взыграет в нём жажда мечты – не покой.
И всё зашумит, вспыхнет солнце едва,
пробьётся наверх молодая трава.
В лучах лучезарных, весь в почках, стоит
садок под горою – он тоже шумит,
что птичья команда вот-вот налетит,
объявит с небес о разгуле весны:
уже отлетели все зимние сны.
А в поле работа начнётся людьми:
всегда просыпаются с солнышком вмиг.
Всем некогда, без исключения, здесь,
и даже пенёк проскрипел свою песнь.
Все рады с весенним пройтись ветерком
в кипенье и в буйстве, в бурленье таком!

* - малыш(на укр.)