Скажи, ти й сьогодні така, як тоді,
коли відчинила, а сонце вже сіло,
і ми обнялись на порозі щосили,
і вже на порозі благалось: «Не йди»?
Я мрію, щоб ти – як тоді, у той раз,
коли не потрібне і місяця світло,
коли тільки очі палають і світять,
і пошепки молиться зірка за нас.
Скажи, я ж здогадуюсь: ти – все ще та,
і я, як і всі, поважаю минуле,
нагадую все, щоб любов не забула,
що пам'ять без ночі кохання – пуста...
Скажи, ти й сьогоднi така, як тодi?
© Copyright: Миклош Форма, 2018
Свидетельство о публикации №118022210972
Свидетельство о публикации №118022210972
Рецензии