Мгновение

Среди мыслей снуют злые тени прошлых лет...
Среди ясных мыслей...
Чтобы оборвать в начале стремительный полет,
Чтобы остановить шаг.
Чтобы себе прощение не нашла нигде,-
Ох, какие злые тени!..
В сердце буря, совесть, как колокол гудит,
Мало неба и земли...
Словно травинку согнуло, но не упаду,
Отец ждет на меже.
Я кричу ему:
- Жди, я иду!
Он шепчет:
- Беги!
Выбрасывай из головы дорогой груз и мусор,-
Это же прах и тлен...
Ведь на самом деле, единственное мгновение определяет жизнь...
Для того, кто поднялся с колен.


Мить

Ева Сокол 2

Поміж думок снують злі тіні минулих літ...
поміж ясних думок...
щоб обірвать на початку стрімкий політ,
щоб зупинити крок.
Щоб собі прОщення не віднайшла ніде,-
ох, які тіні злі...
в серці буря, совість, як дзвін гуде,
мало неба й землі...
Мов травинку зігнуло, та не впаду,
Батько жде на межі.
Я гукаю до Нього:
- Чекай, я йду!
Він шепоче:
- Біжи!
Викидай з голови дорогий вантаж і сміттЯ,-
то ж бо прах і тлін...
бо насправді, єдина мить визначає життя...
для того, хто піднявсь з колін.