Спасибі, Бог, за що в пустоту
не падав камінь із небес, як пошта!
Що із хвороб лише застуда
нізвідки не прилипла, як паскуда!
Що думка не зухвала ще у скроні, -
творю не за шматок, хоч не в короні!
Що дах, немов вже дріжджі в тісті,
повзе і пухне, але ще на місці,
За осінь і весну, хоча б на денці
душі, за місяць, за зірки і сонце в серці!
За зливи, сніг і листопад, хоч смеркло,
за шанс, що промахнусь не в пекло!
За залишок! За все, спасибі,
я дякував вину і хлібу, мясу й рибі!
За творчість, за буття, за відчуття несе
що «разом», за губи теплі хай спасе!
Сильніше дякую тобі! За все!
Спасибi!
© Copyright: Петр Скорук, 2018
Свидетельство о публикации №118022104642
Свидетельство о публикации №118022104642
Рецензии