Я знову пишу, вириваючи слово із серця,
Колись то було простіше:
Відкрити прихилені вітром дверці,
Заповнити голосом тишу.
Я знову пишу. Не тобі (як того хотілось).
Пишу вже просто для себе.
Пишу, бо чого мені ще лишилось?
Чекати дарунків з неба.
Я знову пишу. І питаюсь себе нечемно:
Звідкіль же взялися слова?
Питання просте. І, можливо, таки даремне:
Невже я все ще жива?
21.02.2018
Я знову пишу
© Copyright: Анеля Венечкина, 2018
Свидетельство о публикации №118022110820
Свидетельство о публикации №118022110820
Рецензии