Любить не перестану
Коли з туманами у вічність відійду,
і в плині часу маревом розтану,
дощем осіннім в землю упаду,
й тоді любить свій край не перестану.
Коли із журавлями в далеч відлечу
і вічністю для рідних раптом стану,
з небес побачу воскову свічу,
й тоді любить цей світ не перестану.
Коли вже й пам’ять в вічність відійде,
не буде зла і підлості не стане, -
не вірте, що мене нема ніде,
бо я й тоді любить не перестану…
Хай пройде час … І роки, і віки,
нове життя для правнуків настане,
і буде доля в людства золота,
Й тоді в любові заздрити не стану.
Й коли мій вірш вам «голову знесе»,
(я й за межею риму не покину), -
признаюся: завжди понад усе
людей любила, край і Батьківщину.
Автор Тетяна Лісненко
Любить не устану
© Copyright: Татьяна Лисненко, 2018
Свидетельство о публикации №118022005237
Свидетельство о публикации №118022005237
Рецензии