Зникаєш? Зникай. Іди, куди бачать очі!
А я недоторкані, знову недоспані ночі
Тобі залишу у віршах.
Шукаєш чогось? Якогось чудного спокою?
Шукай! Я залишусь з тобою. Навіки з тобою
В невідправлених тих листах.
З'являєшся знову, порушивши спокій душі,
З'являєшся знову, як серце моє на межі -
І знову зникаєш кудись...
А я залишусь, сховавшись в рядках простих.
Написаних молоком.
І знову блукаємо поміж своїх "не тих"...
Я стала твоїм вином.
Ти, зникнувши знову, зникай навік,
Хай сльози зійдуть із навислих повік.
І, зникнувши знову, лишись...
***
© Copyright: Анеля Венечкина, 2018
Свидетельство о публикации №118022000301
Свидетельство о публикации №118022000301
Рецензии