Ти казала: коли ми удвох, тепло світишся поруч –
тим, тобі невідомим раніше, жіночим вогнем.
Ти і справді світилась, ти вчилась дивитись угору.
І у світлому небі хотіла любити мене.
Не згадаю, чому не вдалося до неба злетіти.
Не згадаю, чому полюбити мене не вдалось.
Пам'ятаю, що поруч зі мною хотіла світитись.
І шкодую, що світло у пам'яті лиш збереглось.
Тихе світло душі... Те, яким кожна жінка радіє.
Те, яке кожна носить у серці, співає в піснях...
Тихе світло жіноче – це та невеличка надія,
без якої жінкам неможливо прожити ні дня...
Ти казала, коли ми удвох, тепло свiтишся поруч
© Copyright: Миклош Форма, 2018
Свидетельство о публикации №118021708052
Свидетельство о публикации №118021708052
Рецензии