Натуральность
играет листва,
Где слово бежит,
будто зверь на ловца,
И не боится за свою шкуру, -
Ищу натуру, ищу натуру.
Светлым праздником естества
Предстаёт предо мной, пугая,
Как не помнящего родства,
Суть прекрасная и нагая.
Свидетельство о публикации №118021702427
Дуже гарний, глибокий у своїй суті вірш. Дійсно, на слово треба полювати, як на звіра, бо одну і ту саму суть можна передати різними словами. Вам вдається підібрати найбільш влучні. За що щиро дякую, бо читати Ваші поезії — благодатна насолода! Дозвольте відгукнутися моїм, жіночим, баченням пошуків “СЛОВА”:
Слова, слова,
Змахнувши крилами думок,
З пера - ов-ва!
Перелетіли на листок.
Слова-думкИ
ловлю, щоб в рими заснувать,
Та, мов нитки,
В клубок заплутались слова!
Корплю, терплю,
Тугий розплутую клубок,
Слова ловлю -
Рівненько ставлю у рядок.
І ось, в душі
струм поетичний ожива,
Вірші! Вірші!
Сповиті римами слова!
Дива, дива...
Надії, мрії і думки
В простих словах
Мов спадок, йдуть через віки!
Слова...
ДивА!
Бажаю Вам сонячного гарного настрою і доброго самопочуття.
З приязню і щирістю,
Людмила Киреева-Силенко 18.02.2018 12:34 Заявить о нарушении