Як важко жити в цьому свiтi
В журбі схилив Павло чоло.
Думки летять кудись як вітер
Не стать йому вже на крило.
Дружина згасла, мов би зірка,
Зосталось двоє діточок.
Душа зболіла, плаче гірко
До нього горнется синок.
Заплакані у доні очі
Одна надія - татко в них,
А він зчорнів - чорніший ночі,
За що ж Господь караєш їх?
Хитаючись бредуть до хати
Їм треба жити - бо живі.
Вкриває землю сніг лапатий
І ждуть, їх ранки ще нові.
Владимир Ольховой. 9 Февраля 2018.
Свидетельство о публикации №118021711673