Колиба

Попросили написать песенку о кафе. Получилось кровожадно-беспощадно-колдовское нечто. Красиво же!

***

1 к

Глибоко у лісі, понад тихим ставом
Є стара колиба, і туди небавом
Я піду, щоб пасти свої рясні сльози
На зелених луках у слизькій знемозі. 

Приспів

Ой, колибонька-колиба,
Ти мене заколисай,
Поверни у душу літо
І про щастя нагадай.

2 к

Чорні хмари в небі, чорні зірки в серці,
Де твій ніж поцілив, як до мене вдерся.
Полонина тиха, срібло місяць сіє,
А у мене лихо, тільки вітер віє.

3 к

Ллється срібло з неба, то й загоїть душу,
Як мені ти треба – та забути мушу.
У тіні колиби полохлива Мавка
Варить мі чар-зілля, підібгав рукавки.

4 к

Як кохання – зрада, то й помста кривава.
Не нажили щастя, заживемо слави.
Пісеньку співаю, стежечку шукаю,
Де собі ступаю, там і проростаю.

5 к

Затягнула рани пишна рута-м‘ята,
Не тобі вбивати, не мені – кохати.
Вийти з лісу в люди чи навік заснути?
Кучерявить просінь чуби м’яти-рути.

17.02.2018 р.