Разлука перевод на украинский

РАЗЛУКА (Борис Пастернак)

С порога смотрит человек,
Не узнавая дома.
Ее отъезд был как побег.
Везде следы разгрома.
Повсюду в комнатах хаос.
Он меры разоренья
Не замечает из-за слез
И приступа мигрени.
В ушах с утра какой-то шум.
Он в памяти иль грезит?
И почему ему на ум
Все мысль о море лезет?
Когда сквозь иней на окне
Не видно света божья,
Безвыходность тоски вдвойне
С пустыней моря схожа.
Она была так дорога
Ему чертой любою,
Как моря близки берега
Всей линией прибоя.
Как затопляет камыши
Волненье после шторма,
Ушли на дно его души
Ее черты и формы.
В года мытарств, во времена
Немыслимого быта
Она волной судьбы со дна
Была к нему прибита.
Среди препятствий без числа,
Опасности минуя,
Волна несла ее, несла
И пригнала вплотную.
И вот теперь ее отъезд,
Насильственный, быть может!
Разлука их обоих съест,
Тоска с костями сгложет.
И человек глядит кругом:
Она в момент ухода
Все выворотила вверх дном
Из ящиков комода.
Он бродит и до темноты
Укладывает в ящик
Раскиданные лоскуты
И выкройки образчик.
И, наколовшись об шитье
С невынутой иголкой,
Внезапно видит всю ее
И плачет втихомолку.

1953

РОЗЛУКА (вільний переклад П.Голубкова)

Завмер з порогу чоловік,
Не пізнає він дому.
Її від'їзд - як втечи штрих,
Бо скрізь сліди розгрому.

В кімнатах всюди сам хаос.
Він ступінь розорЕння
Не помічає, сльози – ось,
Чи напад то мігрені.

Якийсь у вухах з ранку шум.
Він в пам'яті, чи марить?
Чому на розум, проміж дум -
Все та, про море, вабить?

Коли крізь іній на вікні
Не видно світу божого,
Безвихідь туги удвійні
З безкраєм моря схожа.

Вона була так дорогА
Бо рисою любою,
Як береги для моряка
Картиною прибою.

Як очерети всі трощить
Негода під час шторму,
Пішли на дно його душі
І риси її, й форми.

В часи поневірянь, здавнА,
Вже побутом побита,
З дна долі хвилею вона
Була сюди прибита.

Крізь перешкоди без числа,
Від небезпек ховаючи,
Хвиля несла її, несла,
Впритул пригнавши, вдало чи.

І ось тепер її від'їзд…
Насильницький? Так, може!
Розлука ж ця - обох їх з'їсть,
Згризе з кістками, схоже.

Він знову дивиться кругом:
Вона в момент відходу
Все догори поклала дном
З шухлядок всіх комоду.

Він бродить тут і до темна
В шухлядки повертає
Клапті розкидані майна
І викрійки, буває.

І, наколовшись об шиття
З не винутою голкою,
Раптово бачить  її «Я»,
І плаче – так, без толку...