Светит влажная звезда...
из дождей и листьев...
Нет печали в поздних снах,
мести и корысти.
Мы проходим по земле,
словно неживые,
две улыбки на губах -
раны ножевые.
Я как поезд в тупике,
снег кругом и ветер,
нет отсюда позывных,
я один на свете.
Как любила ты меня -
времени виднее:
да, как тысяча сестёр
и ещё сильнее.
Только вспомню песню я -
про года былые:
там сестра есть и жена,
не нужны чужие.
Я сломаю голос свой,
как замёрзший прутик,
только б выбраться в весну
из морозной жути.
По воде плывут круги,
тяжек с сердца камень.
Белый парус тишины,
птичий свист над нами....
Свидетельство о публикации №118021602213
Вже скоро-скоро розтане сніг і лід, подують весняні вітри і життєдайне тепло наповнить світ!
І “волога зірка із дощів і листя” обов'язково “поведе Вас у весну з морозної жуті”.
Головне — вірити і прагнути! Бо думки — матеріальні.
Осінньої днини по літній стежині
Я стрімко й невпинно
Іду до зими.
А серце тріпоче, йти в зИму не хоче
І душу лоскочуть
ВеснЯнії дні...
Там далі блакитні, попЕреду літо,
Дороги відкриті
ВітрАми весни!
ДопОки ще мрію, плекАю надію:
Зима не завіє
В мої теплі дні!
Гарних весняних думок, натхнення і ВІРИ!
Все буде добре!!!!!
З теплом і найщирішими побажаннями,
Людмила Киреева-Силенко 16.02.2018 14:09 Заявить о нарушении