Омертвілі клітини залюднених міст -
Синім набряком сходить останній сніг.
Вітровій, що заводить нестримний твіст,
На примерзлому грунті збиває з ніг.
Невідомо, чи лід на озерах скрес,
І чи згодом здригнеться знекровлений ліс.
Але шерсть вже розправив бездомний пес,
І за горло виттям сірий обрій стис.
Ще зарано казати собі – біжи.
І на місці стояти – немає сил.
Рахувати в дорозі слизькі віражі
Ще зарано, тікаючи від настир.
Ще зарано питати себе – чому
Ніч не має кінця, і спливає день
Так, неначе з важкого похмілля йому
Довелось гамувати жорстоку мігрень.
Так, неначе повстали з тривожного сну
Омертвілі клітини залюднених міст,
На зупинках якого чекати весну
Можна буде, як тільки скінчиться твіст.
Омертвiлi клiтини залюднених мiст
© Copyright: Стах Розсоха, 2018
Свидетельство о публикации №118021504647
Свидетельство о публикации №118021504647
Рецензии